Географічна карта - Норильськ (Norilsk)

Нори́льськ — місто на півночі Красноярського краю, на півдні Таймирського півострова, за 90 км на схід від р. Єнісей. Одне з найзабрудненіших міст у світі.

Знаходиться за Полярним колом, територіально розташоване в Таймирському районі Красноярського краю, адміністративно — місто крайового підпорядкування. Місто утворилося 1953 року, а до цього тут було селище. У 2004 році два міста-супутники (Талнах і Кайєркан), а також селище Снєжногорськ, приєднані до міста Норильська, а Об'єднане муніципальне утворення «місто Норильськ» наділене статусом міського округу. Населення Норильська в його колишніх межах (до 2004 року) становить 140,8 тис. осіб, чисельність населення Об'єднаного муніципального утворення — 230,1 тис. осіб (м. Талнах — 62,9 тис. осіб, м. Кайєркан — 25,1 тис. осіб, сел. Снєжногорськ — 1,3 тис. осіб). До складу Норильська входить житлове утворення Оганер, чисельність населення якого близько 10 тис. осіб. Голова муніципального утворення «місто Норильськ» — Олег Курілов.

Міста Норильськ і Дудінка не мають статусу закритих міст, але їх відвідування іноземними громадянами (окрім громадян Білорусі) з 25 листопада 2001 року можливе тільки з дозволу влади, до цього протягом 10 років (з 1991 року) в'їзд для іноземців був вільним.

Про наявність у районі сучасного Норильська корисних копалини людям відомо ще з бронзової доби: поблизу оз. Пясино виявлена стоянка людей бронзової доби, де знайдено примітивне устаткування для плавки і литва і сировину (кульки природної міді). У XVI–XVII століттях мідь норильських родовищ використовували жителі м. Мангазеї. Мангазея — місто за Полярним колом на річці Таз, статус міста це заполярне селище отримало у 1603 році. Мангазея була торговим і ремісничим центром, при розкопках Мангазєї в 1972–1975 роках професором М. І. Бєловим був виявлений обширний ливарний двір. У залишках мідних виробів, знайдених в Мангазеї, були присутні платиноїди, що говорить про те, що руда для плавки привозилася з норильських родовищ. Занепад Мангазеї в другій половині XVII століття пов'язаний з розпорядженням уряду царя Олексія Михайловича про заборону ходити в Мангазею морським шляхом. Цей захід уряду був викликаний побоюваннями за цілісність сибірських кордонів, оскільки Північний морський шлях привертав держави Західної Європи (Англія, Голландія) як можливий шлях в Індію.

Морський шлях в Мангазею був закритий, на Ямальському волоці був поставлений стрілецький кордон. В кінці XIX століття купець Сотников зробив спробу виплавити мідь з норильської руди, зміг виплавити близько трьох тонн чорнової міді, після чого побудована ним піч зруйнувалася через нерівномірне осідання вічної мерзлоти. Подальше вивчення Норильського району пов'язане з експедиціями Н. Н. Урванцева у 1919–1926 роках, що підтвердили наявність багатих родовищ кам'яного вугілля і поліметалевих руд в східних відрогах плато Путорана. У 1921 році під час експедиції Урванцева була побудована дерев'яна хата, що вважається першим будинком Норильська (будинок зберігся до сьогодення, тепер це музей «перший будинок Норильська»). У 1935 році силами в'язнів ГУЛАГу почалося будівництво Норильського комбінату. У березні 1939 року на Малому металургійному заводі отриманий перший штейн, у червні 1939 року — перший файнштейн, в 1942 році — перший нікель (анодний, катодний). До 1951 року селище Норильськ і проммайданчик Норильського комбінату розташовувалися біля північного підніжжя г. Шмідта, там, де Урванцевим був побудований перший будинок (Нульовий пікет); в наш час це т.з. «старе» місто, житлових будинків там зараз немає. В кінці 1940-х років почалося проєктування, а в 1951 році — будівництво «нового» міста на східному березі оз. Долгого. Будівництво міста також починали ув'язнені ГУЛАГу (Норильлагу). У 1953 році селище Норильськ отримало статус міста, а більшість з колишніх його в'язнів — статус містян.

Віхою в подальшому розвитку Норильського району стало відкриття у 1966 році Октябрського родовища мідно-нікелевих руд, розташованого за 40 кілометрів на північний схід від Норильська. Тоді ж засновано місто гірників Талнах. Для обробки сировини нових родовищ на захід від Норильську на чималій відстані від міста був закладений і до 1981 р. побудований Надєждінський металургійний завод, а з ним — інше місто-супутник — Кайєркан, місто металургів.

Норильськ отримав свою назву від назви тієї місцевості, де він розташований: недалеко від міста протікає р. Норилка (сточище р. Пясини), саме місто розташоване біля Норильських гір. Про річку Норилку і Норильські гори згадують у своїх звітах мандрівники Харитон Лаптєв, А. Ф. Міддендорф, Ф. Б. Шмідт.

Річка Норилка отримала свою назву, ймовірно, у той час, коли Таймир був заселений російськими промисловими людьми у XVI–XVII під час існування р. Мангазеї. Швидше за все, назва річки утворилася від слова «норило» — довга тонка жердина, якою протягувалася тятива ставних мереж під льодом від лунки до лунки. За іншою версією назва річки і, відповідно, міста походить від евенкійського слова «нарус» або юкагирського «ньоріл», що означає «болото».